Загальна інформація

Бажаєте опублікувати свою статтю у цьому збірнику? Рекомендуємо ознайомитись з нашою редакційною політикою на сторінці Про збірник та переглянути Керівництво для авторів. Для того, щоб мати можливість подавати рукописи до нашого видання, автори повинні зареєструватися на сайті збірника. Якщо Ви вже зареєстровані, просто увійдіть на сайт та пройдіть 5 кроків подання рукопису на розгляд.

Рубрики збірника

Оновлені рубрики з 2023 року:

«Теорія та філософія права; порівняльне правознавство; історія права та держави»;
«Конституційне право; муніципальне право»;
«Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародно-правовий напрям у сфері приватного права»;
«Господарське право; господарське процесуальне право»;
«Трудове право; право соціального забезпечення»;
«Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право»;
«Адміністративне право і процес; фінансове право»;
«Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право»;
«Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність»;
«Судоустрій; прокуратура та адвокатура»;
«Міжнародно-правовий напрям»;
«Інформаційне право; право інтелектуальної власності»;
«Право національної безпеки; військове право»;
«Актуальні проблеми правоохоронної діяльності»;
«Психологічні науки».

Періодичність видання

Графік виходу збірника починаючи з 2019 року:

Номер за рік	Кінцева дата подання матеріалів	Орієнтовна дата виходу у світ
1	20.02	30.03
2	20.05	30.06
3	20.08	30.09
4	20.11	30.12

Вимоги до подання

МОВИ ПУБЛІКАЦІЙ.

Публікації подаються українською мовою, але певні елементи подаються кількома мовами.

СПОСОБИ ПОДАННЯ МАТЕРІАЛІВ.

Автор (або один з авторів, якщо публікацію підготовлено кількома авторами) може подати матеріали в один із двох способів:

1) лише в електронному вигляді (рекомендується). Для цього слід зареєструватися на сайті видання на платформі OJS за посиланням і виконати подання. Такий спосіб невдовзі стане постійним;

2) в електронному та друкованому вигляді. В електронному вигляді всі матеріали надсилаються на електронну пошту [email protected], у друкованому вигляді вони передаються (направляються поштою) відповідальному секретарю редколегії (див. Контакти) і в подальшому вносяться фахівцями до електронної системи збірника. В такому разі всі автори мають підписати паперовий варіант статті, їх підписи мають бути належним чином завірені печаткою.

Разом зі статтею відповідальному секретарю редколегії може бути надано рецензію від науковця, який здійснює дослідження за спеціальністю і має за останні три роки не менше однієї публікації у виданнях, включених до Переліку наукових фахових видань України, або закордонних виданнях, включених до Web of Science Core Collection та/або Scopus, або мають монографії чи розділи монографій, видані міжнародними видавництвами, що належать до категорій «A», «B» або «C» за класифікацією Research School for Socio-Economic and Natural Sciences of the Environment (SENSE). На рецензії повинна бути печатка, що завіряє підпис рецензента. За рішенням члена редколегії подання такої рецензії може звільнити від проходження процедур рецензування, встановлених у збірнику.

ОФОРМЛЕННЯ СТАТТІ.

3.1. Основні вимоги:

– формат основного документа – doc, docx;
– шрифт – Times New Roman 14-го кегля (всі елементи);
– міжрядковий інтервал – 1,5;
– поля документа: ліворуч – 25 мм; решта – 20 мм;
– обсяг основного тексту – від 6 до 15 сторінок;
– переноси не застосовують;
– вимоги щодо подання формул, рисунків, таблиць можуть бути визначені окремо в процесі подання матеріалів.

3.2. Вимоги щодо структури статті та її елементів:

- укажіть рубрику, до якоі подаєте статтю;
– обов’язковими елементами статті є: шифр УДК (визначають фахівці бібліотек), відомості про авторів, назва, анотація з ключовими словами, основний текст, списки посилань;
– обов’язкові елементи мають бути розміщені за відповідним зразком;
– переклад елементів статті на англійську мову, крім відомостей про авторів, здійснюють або перевіряють фахівці редакції;
– у відомостях про авторів зазначають електронну пошту як мінімум для одного з авторів, якого визначають інші автори як контактну особу, а в разі подання одноосібної статті автор зазначає свою електронну пошту; такі відомості підлягають опублікуванню.

3.3. Вимоги щодо назви.

Назва статті має відповідати її змісту, складатися не більше, ніж із 10 слів, не повинна містити абревіатур, крім (за потреби) загальноприйнятих. Не можна починати статтю зі слів щодо, до питання і т. ін.

3.4. Вимоги щодо відомостей про авторів.

В одній науковій статті допускається не більше чотирьох співавторів.

Відомостями про авторів є:

– ім’я, по батькові, прізвище (повністю);
– науковий ступінь, вчене звання (за наявності);
– місце роботи (організація повністю), назва підрозділу (кафедра, лабораторія, відділ і т. п.);
– ORCID (зареєструвати);
– e-mail автора;
– номер телефону автора як контактної особи.

Ці елементи повторюють для кожного автора (номер телефону – мінімум для однієї особи).

3.5. Вимоги, що стосуються анотацій.

Анотація включає характеристику основної теми, проблеми об’єкта, мети роботи та її результати. У ній указують, що нового містить у собі подане дослідження порівняно з іншими, спорідненими за тематикою і цільовим призначенням. У загальному вигляді анотації мають надавати відповіді на такі питання:

– Що було зроблено?
– Чому Автор це робить?
– Що Автор отримав?
– Чому ці дані корисні та важливі?

Розрізняють звичайні та розширені анотації. При цьому розширена анотація повинна бути розгорнутою інформацією про зміст і результати дослідження, а звичайна – інформацією про основні ідеї та висновки дослідження.

Мови та обсяги анотацій. Українською мовою подають звичайну анотацію (рекомендований обсяг – 500 друкованих знаків) та розширену анотацію для подальшого її перекладу фахівцями редакції англійською. Обсяг розширеної анотації має становити 1800–2000 друкованих знаків (без урахування транслітерації прізвища, ініціалів автора, перекладу назви дослідження та ключових слів), щоб після перекладу така анотація становила не менш як 1800 знаків, включаючи ключові слова, згідно з вимогами МОН України (п. 4 ч. 6 Порядку). Подальший переклад розширеної анотації з української англійською мовою здійснюють фахівці редакції.

Структура анотацій. Анотація в загальному вигляді повинна мати таку структуру: прізвище, ініціали автора (усіх авторів, через кому), назва дослідження, текст анотації, ключові слова.

Прізвище, ініціали автора наводять у тій формі, як їх указано відповідною мовою у відповідному паспорті. За відсутності в паспорті англомовного написання використовують правила транслітерації, наведені в таблиці транслітерації українського алфавіту латиницею тут.

Текст розширеної анотації повинен містити такі структурні елементи (у тексті вони спеціально не виокремлюються):

1)     предмет, тему, мету роботи;
2)     метод чи методологію дослідження, відомості, що свідчать про актуальність та наукову новизну роботи;
3)     основні результати дослідження;
4)     галузь застосування, практичне значення роботи;
5)     висновки.

Виклад тексту анотації. Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним, інформативним, змістовним, структурованим.

У тексті слід уживати синтаксичні конструкції, притаманні мові наукових і технічних документів, уникати складних граматичних конструкцій; застосовувати стандартизовану термінологію. Необхідно дотримуватися єдності термінології в межах анотації.

Скорочення та умовні позначення, крім загальновживаних у наукових і технічних текстах, застосовують у виняткових випадках або дають їх визначення при першому вживанні.

У тексті анотацій слід уникати слів автор, стаття і т. п., доцільно застосовувати безособову форму викладення, використовувати слова досліджено, розглянуто, доведено, визначено й т. п.

Ключові слова. Наприкінці кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображати поза контекстом основний зміст наукової праці; вони мають бути конкретними у своїй предметній області, змістовними та унікальними. Кількість ключових слів становить від 5 до 10. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують у рядок, через кому.

Якість анотацій. Відповідальність за якість підготовки анотацій (крім літературного редагування і перекладу розширених анотацій, що здійснюють фахівці редакції) покладається одноосібно на авторів. З метою прискорення роботи редакції над рукописами статей та забезпечення правильності перекладу розширених анотацій дозволяється подання до редакції уже перекладених анотацій, при цьому переклад належним чином засвідчується.

У випадку, коли анотації підготовлено із грубими порушеннями встановлених вимог, публікацію результатів дослідження може бути затримано редколегією до усунення автором допущених порушень, про що йому повідомляється в письмовій чи усній формі негайно після їх виявлення.

СТРУКТУРА ОСНОВНОГО ТЕКСТУ.

Структура тексту оригінальної статті як теоретико-практичного дослідження має містити такі елементи, назви яких виділяють на початку жирним шрифтом:

4.1. Постановка проблеми – постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями;

4.2. Стан дослідження проблеми – аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано вирішення цієї проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття; простий перелік прізвищ науковців не допускається;

4.3. Мета і завдання дослідження – формулювання мети, цілей статті (постановка завдання); метою дослідження не може бути дослідження саме по собі, має бути вказано на досягнення певного наукового результату, який буде отримано в процесі дослідження;

4.4. Наукова новизна дослідження – нові знання, які планується отримати під час цього дослідження;

4.5. Виклад основного матеріалу – виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

4.6. Висновки – висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі; вони мають бути органічно пов’язаними з назвою, метою та завданнями, проголошеною новизною дослідження.

Експериментальне дослідження повинне мати частково інші елементи замість Викладу основного матеріалу, а саме: Матеріали та методи досліджень, Результати досліджень, Обговорення результатів.

Структура тексту оглядової статті може бути іншою.

ОФОРМЛЕННЯ ПОСИЛАНЬ.

При написанні статті обов’язковим є посилання на авторів і джерела використаних або цитованих матеріалів. Такі посилання мають відповідати політиці протидії плагіату й оформлятись у тексті таким чином:

– всередині тексту повинні мати вигляд [1], [2–6], [7, с. 45];
– нумерація має йти за чергою їх згадування у статті;
– на всі джерела у списках посилань, який складається після основного тексту статті, обов’язково мають бути посилання в тексті.
Законодавство та нормативні документи потрібно наводити у виносках унизу сторінки, вони не включаються до загального списку бібліографічних посилань. Знаки виносок позначаються цифрами та є однотипними в межах однієї роботи. Цифри вказуються біля слова вгорі, без відступу між словом і знаком.
Якщо стаття, на яку є посилання, має цифровий ідентифікатор DOI (http://doi.org/index.html), його обов’язково потрібно вказувати.

Автори складають 2 списки посилань – згідно з ДСТУ 8302:2015 та за міжнародним стандартом й оформлюватися відповідно до стилю АРА.

Увага! Детальні вимоги щодо оформлення посилань.

Відповідальність за достовірність поданої інформації, використаних цитат, оформлення списку використаних джерел покладається на авторів.

Редколегія залишає за собою право відхиляти подані для публікації рукописи, які не відповідають програмним цілям видання, вимогам Міністерства освіти і науки України, МВС України, містять плагіат, а також повертати матеріали авторам для виправлення виявлених помилок і доопрацювання, скорочувати та редагувати надані тексти.

Автори попереджаються про те, що:

– електронна копія збірника безоплатно розміщується у відкритому доступі на сайті Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України у розділі «Наукова періодика України», на веб-сайті видання, а також на бібліотечному порталі Харківського національного університету внутрішніх справ;
– статті, вміщені у збірник, безоплатно розміщуються у відкритому доступі в репозитарії Університету (KhNUAIR) і в тих архівах відкритого доступу, в яких Університет зареєстрований;
– на веб-сайті періодичного видання можуть бути розміщені коментарі опублікованих матеріалів, надіслані читачами;
– в рамках заходів, які вживатимуться Університетом щодо включення видання до міжнародних наукометричних баз, репозитаріїв, каталогів тощо, усі опубліковані матеріали після виходу видання у світ за рішенням редакційної колегії можуть бути розміщені в мережі Інтернет згідно з вимогами цих баз, репозитаріїв, каталогів тощо.

Протидія плагіату

Для публікації у збірнику приймаються лише оригінальні наукові статті, які містять нові наукові результати і не були опубліковані раніше. Як виняток, у спеціальному розділі можуть публікуватися рецензії на уже опубліковані праці або публікуватися оглядові чи науково-методичні матеріали, про що обов’язково зазначається в анотації до них.

Оригінальність наукових статей визначається насамперед тим, що робота не містить плагіату. Під плагіатом розуміють:

а) оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору (Закон України «Про авторське право і суміжні права»);
б) оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства (поняття академічного плагіату, закріплене в Законі України «Про освіту»).

Перевірки на наявність ознак плагіату в поданих для опублікування роботах організуються редколегією збірника і здійснюються:

а) шляхом виявлення текстових запозичень у представлених рукописах з використанням програмного забезпечення Unicheck, Strikeplagiatism чи іншого і подальшої оцінки отриманих результатів відповідальними особами (спеціалістами-експертами);
б) під час рецензування статей.

Плагіат є недопустимим. Рукописи, в яких виявлено плагіат або текстові запозичення без посилань на першоджерело, відхиляються редакційною колегією назавжди чи до усунення недоліків. З метою запобігання плагіату науковці повинні виконувати такі мінімальні рекомендації Міністерства освіти і науки України:

Будь-який текстовий фрагмент обсягом від речення і більше, відтворений в тексті наукової роботи без змін, з незначними змінами або в перекладі з іншого джерела, обов’язково має супроводжуватися посиланням на це джерело. Винятки допускаються лише для стандартних текстових кліше, які не мають авторства та/чи є загальновживаними.
Якщо перефразування чи довільний переказ у тексті наукової роботи тексту іншого автора (інших авторів) займає більше одного абзацу, посилання (бібліографічне та/або текстуальне) на відповідній текст та/або його автора (авторів) має міститися щонайменше один раз у кожному абзаці наукової роботи, крім абзаців, що повністю складаються з формул, а також нумерованих та маркованих списків (в останньому разі допускається подати одне посилання наприкінці списку).
Якщо цитата з певного джерела наводиться за першоджерелом, в тексті наукової роботи має бути наведено посилання на першоджерело. Якщо цитата наводиться не за першоджерелом, в тексті наукової роботи має бути наведено посилання на безпосереднє джерело посилання («цитується за: _______»).
Будь-яка наведена в тексті наукової роботи науково-технічна інформація має супроводжуватися чітким вказуванням на джерело, з якого взята ця інформація. Винятки припускаються лише для загальновідомої інформації, визнаної всією спільнотою фахівців відповідного профілю. У разі використання в науковій роботі тексту нормативно-правового акта достатньо зазначити його назву, дату ухвалення та, за наявності, дату ухвалення останніх змін до нього або нової редакції.

Автори попереджаються, що вони несуть повну персональну цивільну відповідальність за автентичність змісту статей. Збірник може нести адміністративну відповідальність у порядку, визначеному щодо наукових фахових видань України, а також інші види відповідальності. З метою недопущення цього недобросовісні автори також попереджаються про те, що в разі сплати ними відповідного внеску за опублікування матеріалів такий внесок може бути повернутий лише частково, у розмірі 50 відсотків платежу за опублікування.

Додаткову інформацію з питань протидії плагіату в публікаціях збірника можна знайти в інших частинах розділу «Для авторів».

Процедура рецензування

Матеріали, що надійшли до редколегії, вивчаються відповідальним членом редколегії, після чого направляються резентенту для сліпого рецензування разом із висновком за результатами перевірки на наявність текстових запозичень.

Рішення про подальшу долю поданих матеріалів за результатами першого сліпого рецензування приймає відповідальний член редколегії. Статтю може бути прийнято, направлено автору на доопрацювання чи відхилено. За необхідності може бути здійснено додаткове зовнішнє рецензування (друге сліпе рецензування) чи рецензування членом редколегії.

Остаточне рішення про включення публікації до матеріалів чергового номера ухвалює редакційна колегія.

Інформацію про проходження відповідних процедур автор отримує через сервіси сайту на платформі OJS.

Таблиця транслітерації українського та російського алфавітів латиницею

Завантажити таблицю транслітерації

Вимоги щодо оформлення посилань

Правильний опис використаних джерел у списках бібліографічних посилань (Reference List) є запорукою того, що цитовану працю буде враховано під час оцінювання наукової діяльності її авторів, організації, країни. Ми також хочемо, щоб за правильними цитуваннями можна було визначати не лише внесок у науку конкретного автора, а й науковий рівень нашого журналу, його авторитетність і т. ін. Сподіваючись на такий самий підхід з боку інших видань, ми дуже серйозно ставимося до оформлення вами посилань на використані джерела і вимагаємо від авторів дотримуватися національного ДСТУ 8302:2015 і міжнародних стандартів у цій сфері.

Отже, автори разом з іншими матеріалами подають 2 списки посилань. При цьому списки посилань за національним стандартом («Список бібліографічних посилань») будуть розміщені як у друкованому виданні, так і на сайті нашого видання, а за міжнародними стандартами («Reference List») – лише на сайті журналу, який має міжнародну реєстрацію як самостійне серіальне видання. До міжнародних баз даних списки посилань подаються редакцією у формі, яка ними вимагається, зазвичай за міжнародними стандартами.

Додаткові вимоги та приклади оформлення списку бібліографічних посилань згідно з національним стандартом можна побачити за посиланням.

За міжнародний стандарт, відповідно до якого авторам слід оформляти Reference List, редакцією прийнято АРА. Редакція пропонує авторами оформляти Reference List, дотримуючись підходів і зразків, наведених нижче.

Слід мати на увазі, що найбільш значущими складовими в бібліографічних посиланнях є прізвища авторів і назви журналів. Отже, для того щоб усіх авторів публікацій було враховано в наукометричних базах, в описі праць у Reference List необхідно зазначати весь їх перелік, не скорочуючи до трьох, чотирьох і т. п. Назви статей у цьому випадку дають лише додаткову інформацію про їх зміст і в аналітичній системі провідних наукометричних баз не використовуються (дозволяється їх пропускати), проте, враховуючи не визначений наперед перелік баз даних, до яких буде включено наш журнал, опис назв публікацій під час складання Reference List залишається обов’язковою вимогою нашого видання.
Слід розрізняти співавторів твору як єдиного цілого та співавторів єдиного твору, кожен з яких є автором лише своєї частини загального. У цьому розумінні необхідно приділяти особливу увагу встановленню реального авторства використаного (цитованого) матеріалу; зазначення авторства конкретного матеріалу (автор указується на початку запису, перед роком і назвою конкретної частини твору) має пріоритет над зазначенням особи, яка, наприклад, здійснила загальне редагування всього твору (в такому разі її вказують у дужках у кінці).
Усіх авторів (або всі автори-організації, якщо не вказано авторів-осіб) необхідно вказувати на початку посилання, кому між прізвищем та ініціалами одного автора не ставити, перед останнім автором використовувати сполучник and (не &). Про особливості участі (ред., заг. ред. тощо) вказується в дужках.
Після зазначення авторів через кому вказується рік опублікування, після нього ставиться крапка.
Назви книг, журналів виділяють курсивом, зазначають без скорочень або використовують скорочення, запропоновані самими журналами (наприклад, згідно з Abbreviated key title, визначеним під час міжнародної реєстрації видання, що зазвичай позначається на головній сторінці сайту видання).
Деякі дані (додаткові назви, вид видання (монографія, підручник. навчальний посібник тощо), загальна кількість сторінок, відомості про серію тощо), традиційні для національних стандартів опису посилань, доцільно пропускати.
Проміжки перед приписаними знаками пунктуації (двокрапка, крапка з комою), традиційні для національних стандартів опису посилань, не ставлять.
Назви статей у Reference List мають бути зрозумілими іноземним колегам, тому поряд із технологіями транслітерації слід застосовувати переклад назв, якщо цитоване джерело було видане кирилицею. Для транслітерування слід скористатися таблицею транслітерації українського та російського алфавітів латиницею або спеціальним сервісом для транслітерації з російської (див., наприклад, тут). Транслітерацію російського алфавіту слід здійснювати за системою BSI або (якщо такий підхід усталений, наприклад, для авторів з Російської Федерації чи праць, виданих у Російській Федерації) за системою ISO 9-95.
Закінчивши написання статті, маєте впевнитися, що кожне посилання, надане в тексті, також занесено в списки посилань (і навпаки). Неопубліковані результати не рекомендується наводити у списку, але їх можна згадувати в тексті.
Що стосується посилань на веб-ресурси, то в будь-якому разі має бути вказана повна URL-адреса та дата звернення до джерела, але також слід указувати будь-яку додаткову інформацію, якщо вона відома (DOI замість URL-адреси, імена авторів, дати, посилання на вихідну публікацію тощо).
Найбільш точну ідентифікацію цитованих джерел, розміщених у мережі Інтернет, можна отримати, вказавши унікальний цифровий ідентифікатор об’єкта DOI (Digital Object Identifier). Його використовують майже всі зарубіжні журнали для ідентифікації своїх статей, видавництва ідентифікації своїх книг тощо, а з 2018 року його використання стало обов’язковим і для українських наукових видань, які мають статус фахових. Тому пошук таких ідентифікаторів під час підготовки наукової статті до подання є обов’язком автора, а після опублікування редакція бере на себе зобов’язання перед міжнародним агентством CrossRef періодично здійснювати пошук нових DOI для посилань в уже опублікованих матеріалах. DOI подається в кінці запису і повинен мати вигляд повної URL-адреси у формі http://dx.doi.org/10.xxxx/xxxxx чи https://doi.org/10.xxxx/xxxxx. При цьому посиланню не повинні передувати DOI: (чи doi:). DOI слід шукати в друкованій версії публікації (на початку чи в кінці) та на сторінці конкретної публікації в мережі Інтернет.
Для оформлення посилання на нормативний акт (чи його проект), враховуючи, що його цитування не несе якогось наукометричного навантаження, слід застосовувати не прикінцевий, а підрядковий спосіб оформлення посилання згідно з ДСТУ 8302:2015 і можливо вказувати лише основні його параметри: а) для розміщеного в мережі Інтернет: назву, вид, дату ухвалення й номер, URL-адресу та дату звернення до джерела; б) для друкованого: назву, вид, дату ухвалення й номер та, за наявності, дату ухвалення останніх змін до нього або нової редакції.
До посилань на матеріали з Вікіпедії та інших подібних джерел, які не мають чітких відомостей про авторів, застосовують аналогічні підходи з використанням підрядкового способу оформлення згідно з ДСТУ 8302:2015.
У разі посилання на електронні джерела слід звертати увагу на супутні відомості про дати оновлення інформації, такі як «оновлено», «востаннє відредаговано» і т. п., ці відомості (за наявності) слід подавати під час опису джерел.
Під час зазначення авторства організації, якщо при цьому маються відомості про її належність до структури більш високого рівня, яка не є автором, або про належність до неї структури нижчого рівня (випадки, коли за національними вимогами під час опису їх указують через кому, а не через крапку з комою з проміжками до та після неї), зазначають лише назву цієї організації, додаючи et al. після переліку всіх авторів
За наявності у цитованих видань, наприклад журналів, інших перекладних назв, крім основної (наприклад української), латиницею, які зазвичай можна знайти в самому друкованому виданні, на його сайті чи у відповідному держреєстрі (http://dzmi.informjust.ua), необхідно використовувати назви латиницею, починаючи з англійської, а інші назви латиницею подавати, розділяючи їх між собою знаком «–» з проміжками до та після нього.
Перекладають на англійську: назви міст, назви установ, якщо вони є авторами твору чи розробниками стандарту або патентовласниками, країн під час опису патентів; транслітерують: назви видавництв, сторінки (с.) відображаються як «p.» або «», знак № замінюють на «No.».
Знаки «–» (наприклад у діапазонах сторінок) замінюють на знак «-».
Архівні документи повністю перекладають англійською, назви пишуть повністю.
Застосовують такі переклади (їх скорочення):

Автореферат (канд., доктор.) дисертації – Abstract of Ph.D. (D.Sc.) dissertation;
Аркуш (Арк.) – leaf;
Без місця публікації (Б. м.) – No place (N.p.);
Без року публікації (Б. р.) – No date (N.d.);
Видавництво (Вид-во) – Publisher (Publ.);
Випуск (Вип.) – Issue (Iss.);
в 3 т. (і т. ін.) – in 3 vols.;
голова – chief; переклад (пер.) – Translation (Transl.);
Докторська (канд.) дисертація – D.Sc. (Ph.D.) dissertation;
Копія – copy;
Опис (Оп.) – description;
редакційна рада (ред. рада) – editorial board (ed. board);
редакція ((за) ред.) – editor(s) (ed. (eds));
Спецвипуск (Спецвип.) – Spec. iss.;
Справа (Спр.) – file;
та ін. – et al.;
Том (Т.) – Volum (Vol.);
упорядник (упоряд.) – manager;
Фонд (Ф.) – collection;
частина (ч.) – part;
3-тє вид. – 3d ed.

Інші переклади термінів можна побачити в ДСТУ 5127:2007 за посиланням.

Посилання на публікації у виданнях ХНУВС за 2018 рік і пізніше у міжнародному стандарті (латиницею) бажано оформляти з використанням лише назв англійською, а саме:

Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ – Bulletin of Kharkiv National University of Internal Affairs або Visn. Hark. nac. univ. vnutr. sprav (будь-який рік). Транслітеровані попередні назви: Visnyk Universytetu vnutrishnikh sprav, Visnyk Natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav;
Право і безпека – Law and Safety або Pravo Bezpeka (будь-який рік);
Вісник Кримінологічної асоціації України – Bulletin of Criminological Association of Ukraine або Vìsn. Krimìnol. asoc. Ukr. (будь-який рік). Транслітерована назва: Visnyk Kryminolohichnoi asotsiatsii Ukrainy;
Форум права (будь-який рік) – Forum prava – Forum of law.

Зразки оформлення посилань у Reference List

Зразок оформлення статті

Завантажити зразок оформлення статті
Як перекласти науковий ступінь, учене звання, назву структурного підрозділу (завантажити)