Мова права як унікальний напрям людської комунікації (теоретико-правові та філософські роздуми)

Ключові слова: право, мова, мова права, формальна визначеність, інтерпретація, юридична лінгвістика, лексика.

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей мови права як особливого напряму людської комунікації. Зауважено, що в сучасному світі зв’язок між правом і мовою виявляється на достатньо глибокому рівні та є достатньо складним і фундаментальним вираженням їх взаємодії. Зазначено, що мова права здебільшого пересічними громадянами та суспільством у цілому сприймається дещо специфічно, оскільки виглядає спеціалізованою, піднесеною і технічною, особливо її письмова форма. Наголошено на сучасних підходах і закликах щодо спрощення мови права та наближення її розуміння для кожної особи. Також порушено питання стосовно гендерної рівності під час використання мови права в сучасному світі.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Біографія автора

В. В. Лазарєв, Харківський національний університет внутрішніх справ

Кандидат юридичних наук, доцент.
Кафедра теорії та історії держави і права.

Посилання

Wittgenstein L., 2003. Tractatus Logico-Philosophicus. Tagebücher 1914–1916. Philosophische Untersuchungen. 15th ed. Frankfurt am Main: Suhrkamp. (Ed.: Schulte J.).

Vogel F., Hamann H. and Gauer I., 2018. Computer-Assisted Legal Linguistics: Corpus Analysis as a New Tool for Legal Studies. Law & Social Inquiry, No. 43, pp. 1340-1363. https://doi.org/10.1111/lsi.12305.

Galdia M., 2009. Legal Linguistics. Frankfurt am Main.

Crystal D. and Davy D., 1969. Investigating English style. Berlin: Longman.

Mellinkoff D., 1963. The Language of the Law. Missouri: Little Brown & Co.’s.

Williams C., 2005. Traditions and change in legal English. Bern: Peter Lang.

Williams C., 2011. Legal English and plain language: an update. ESP Across Cultures, No. 11, рр. 139-151.

Williams C., 2015. Changing with the times: the evolution of plain language in the legal sphere. Alicante Journal of English Studies, No. 28, рр. 183-200.

Mautner G., 2012. Language, space and the law: a study of directive signs. International Journal of Speech, Language and the Law, Vol. 19, No. 2, рр. 189-217. https://doi.org/10.1558/ijsll.v19i2.189.

Hamann Н. and Vogel А., 2017. Evidence-Based Jurisprudence Meets Legal Linguistics – Unlikely Blends Made in Germany. BYU Law Review, [online] Iss. 6. рр. 1473-1502. Available at https://digitalcommons.law.byu.edu/lawreview/vol2017/iss6/8/ [Accessed 12 August 2022].

Namakula C.S., 2012. Language rights in the minimum guarantees of fair criminal trial. International Journal of Speech, Language and the Law, Vol. 19, Iss. 1, рр. 73-93. https://doi.org/10.1558/IJSLL.V19I1.73.

Gibbons J., 2013. Language in legal contexts: The “why” question. International Journal of Speech, Language and the Law, Vol. 2, No. 1, рр. 39-41. https://doi.org/10.1558/ijsll.v2i1.39.

Hafner C.A., 2009. Designing, Implementing, and Evaluating an Online Resource for Professional Legal Communication Skills. International Journal of Speech, Language and the Law, Vol. 16, No. 2, рр. 299-302. https://doi.org/10.1558/ijsll.v16i2.299.

Dietrich В., 1992. Textinterpretation: Sprachtheoretische Grundlagen einer Explikativen Semantik. Opladen: Westdeutscher Verlag.

Bernd J., 1998. Die neuere Fachsprache der juristischen Wissenschaft seit der Mitte des 19. Jahrhunderts unter besonderer Berücksichtigung von Verfassungsrecht und Rechtsmethodik. In: Hoffmann L., Kalverkämper H., Wiegand H.E. (Hgg.), Fachsprachen. Berlin; New York. S. 1286-1295.

Tiersma P., 1999. Legal Language. Chicago: University of Chicago Press.

Adler M., 2012. The Plain Language Movement. Oxford Handbook of Language and Law, No. 40, рр. 67-83.

Aprill E., 1998. The Law of the Word: Dictionary Shopping in the Supreme Court. Arizona State Law Journal, No. 30, рр. 275-336.

Balkin J. and Levinson S., 1996. How to Win Cites and Influence People. Chicago-Kent Law Review, No. 71, рр. 843-869.

Austin A., 1993. The Reliability of Citation Counts in Judgments on Promotion, Tenure and Status. Arizona Law Review, No. 35, рр. 829-840.

Hörmann H., 1980. Der Vorgang des Verstehens. Sprache und Verstehen, Nr. 130, s. 17-29.

Gumperz J., 1982. Discourse Strategies. Cambridge: Cambridge University Press.

Sanni O., 2022. A review of legal language: A new direction for legal communication. Academia Letters, [online] Iss. 16. https://doi.org/10.20935/AL5746.

Mattila H.E.S., 2006. Comparative legal linguistics. Hampshire.

Waters S., 1997. Legal English: One register or several genres? Revue Belge de Philologieet d’Histoire, No. 75, рр. 805-820.

Goodrich P., 1984. Law and language: an historical and critical introduction. Journal of Law and Society, Vol. 11, No. 2, рр. 173-206.

Mellinkoff R.L., 1964. The Language of the Law. Michigan Law Review, No. 63, pp. 180-186.

Gozdz-Roszkowski S., 2012. Legal language. [online] Wiley Online Library. Available at https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/9781405198431.wbeal0678 [Accessed 12 August 2022].

Ezeifeka C.R. and Osakwe N.N., 2013. Gender representation in the 1999 Nigerian consti-tution: A critical discourse analysis for socio-political equity. Discourse & Society, Vol. 24, Iss. 6, рр. 687-700. https://doi.org/10.1177/0957926513486221.

Опубліковано
2022-09-28
Як цитувати
Лазарєв, В. В. (2022) «Мова права як унікальний напрям людської комунікації (теоретико-правові та філософські роздуми)», Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ, 98(3), с. 26-34. doi: 10.32631/v.2022.3.02.
Розділ
Теорія та філософія права; порівняльне правознавство; історія права та держави